Спорт

У статті, яку ми публікуємо нижче, читачі знайдуть деякі матеріали до історії спорту на Мадейрі. На прохання одного з авторів цього «Елусідаріу» її написав відомий журналіст — спортивний оглядач газети «Діаріу да Мадейра» (Diário da Madeira):

“

«Спортивний рух на Мадейрі, — каже згаданий журналіст, — можна назвати визначним. Серед різних видів спорту, якими займаються у нас, є футбол, великий теніс, більярд, настільний теніс, плавання та пов’язані з ним дисципліни, як-от водне поло, забіги на довгі дистанції, або витривалість, і на швидкість, стрибки у воду, веслування, яхтинг (вітрильний спорт), крокет (на приватних майданчиках, особливо в садибах на околицях міста) тощо.

Найрозвиненішим і найулюбленішим видом спорту на Мадейрі, без сумніву, є футбол. На цьому острові, як і скрізь, він пройшов початковий, підготовчий етап, коли в ньому не було жодної координувальної та виховної діяльності, а клуби самі домовлялися між собою про проведення матчів. На цьому ранньому етапі розвитку футболу у Фуншалі заснували багато клубів: деякі з них уже зникли, тоді як інші існують досі. Серед зниклих ми ще пам’ятаємо спортивну групу Комерційного атенею (Grupo Sportivo do Ateneu Comercial), гільдію торговельних службовців (Grémio dos Empregados do Comercio), «Операріу Фуншаленсі» (Operário Funchalense), «Спортінг Групу ду Фуншал» (Sporting Grupo do Funchal), «Континентал Мадейренсі» (Continental Madeirense), «Академіку» (Académico), Острівну спортивну групу (Grupo Desportivo Insulano) тощо.

Серед заснованих у той час клубів, які існують нині, у порядку від найдавнішого до найновішого є такі: Міжнародна спортивна група (Grupo Sportivo Internacional), Спортивний клуб Мадейри (Club Sports da Madeira), Морський спортивний клуб (Club Sport Marítimo), Футбольний клуб «Уніан» (União Foot-ball Club; колишній «Уніан-Марітіму») і Національний спортивний клуб (Clube Desportivo Nacional; колишня Національна спортивна група).

У 1916 році з ініціативи клубів «Уніан» та «Інсулану» заснували Футбольну асоціацію Фуншала (Associação de Foot-ball do Funchal), і відтоді заняття цим видом спорту набуло належної організації.

Тоді розпочався другий етап розвитку футболу на Мадейрі, коли змагання почали проводити регулярно.

У цей другий період заснували футбольний клуб «Імперіу» (Império Foot-ball Clube), «Португал Ф. К.» (Portugal F. C.), «Фуншал Ф. К.» (Funchal F. C.) та «Уфанія Ф. К.» (Ufania F. C.). Останні три проіснували недовго й уже зникли.

Після створення Футбольної асоціації Фуншала вона провела в сезоні 1916–17 перший чемпіонат Мадейри, поділений на дві категорії. У 1-й категорії переміг Морський спортивний клуб, а у 2-й — Міжнародна спортивна група.

У наступному сезоні (1917–18) чемпіонат Мадейри провели знову, додавши змагання 3-ї категорії. Тоді перемогли: у 1-й категорії — Морський спортивний клуб, у 2-й — футбольний клуб «Уніан», а у 3-й — Морський спортивний клуб.

У сезонах 1918–19 і 1919–20 діяльність Футбольної асоціації, а отже й проведення чемпіонату, було призупинено.

У сезоні 1920–21 чемпіонат Мадейри провели знову завдяки наполегливій діяльності Алвару Рейша Гоміша (Álvaro Reis Gomes). Після кампанії у пресі він домігся відновлення Футбольної асоціації Фуншала й самовіддано працював над її реорганізацією за сприяння Гонсалу де Орнелаша (Gonçalo de Ornelas), Луїша да Кошти (Luís da Costa) та Анаштасіу ду Нашсіменту (Anastácio do Nascimento). У тому сезоні (1920–21) переможцями стали: у 1-й категорії — футбольний клуб «Уніан», хоча Морський спортивний клуб виграв усі матчі, але був дискваліфікований за участь гравця, якого не було належно зареєстровано у Футбольній асоціації Фуншала; у 2-й категорії — футбольний клуб «Уніан», а у 3-й — Морський спортивний клуб.

У сезоні 1921–22 чемпіонат виграли: у 1-й категорії — Морський спортивний клуб, у 2-й — Морський спортивний клуб, у 3-й — Морський спортивний клуб; отже, той самий клуб переміг у всіх змаганнях. У 1922–23 роках результат був таким самим: Морський спортивний клуб став чемпіоном у всіх 3 категоріях.

Крім свого чемпіона з футболу, Мадейра пишається й іншими видатними спортсменами в різних видах спорту — лаун-тенісі, стрибках у море, ватерполо, більярді тощо. Наприклад:

Лаун-теніс — Антоніу Вієйра де Каштру (António Vieira de Castro) і Руй де Б’янкі, який нещодавно помер у Швейцарії. Другий учасник цієї чудової пари вже заявив про себе на материковій частині Португалії, змагаючись із визнаними майстрами та вигравши турнір, проведений кілька років тому в Калдаш-да-Раїнья. Антоніу Вієйра де Каштру — чемпіон Мадейри з тенісу й володар відповідної нагороди — кубка «Стренджерс клаб» (Strangers Club). (1921)

Стрибки в море (стрибки у воду з висоти) — Жуан де Соуза (João de Sousa), Антоніу де Каштру (António de Castro) та інші. Вони перевершують португальський рекорд, стрибаючи з висоти 25 метрів. Дехто помилково вважає цих людей професійними стрибунами, оскільки вони займаються своєю справою на борту пасажирських пароплавів, торгуючи мадейрськими виробами. Але якщо їхня кваліфікація викликає сумніви, то маємо цілком аматорського спортсмена — службовця торговельного закладу на суходолі, так само як інші працюють на морі, — який стрибає з висоти 18 метрів; це рекорд Мадейрської ліги водних видів спорту (Liga M. D. Náuticos). Його звати Улрікі Алвіш.

Ватерполо — перший чемпіонат із цього водного виду спорту, проведений на Мадейрі (1922) Мадейрською лігою водних видів спорту, у першій категорії виграв клуб «Імперіу» (Império Foot-ball Clube). У другій категорії переміг клуб «Спорт Марітіму» (Clube Sport Marítimo).

Видатним ватерполістом, який запровадив цей вид спорту в нашому краї, був покійний Антоніу Кошта (António Costa).

Більярд — уродженці Мадейри Алфреду Ферраш (Alfredo Ferraz) і Маріу де Фрейташ посіли відповідно 1-ше й 2-ге місця на чемпіонаті Португалії з більярду, який відбувся 1922 року в Лісабонській гільдії (Grémio Lisbonense) в Арку-ду-Бандейра (Arco do Bandeira), Лісабон. Інші видатні більярдисти: Антоніу Кошта (помер 1921 року) і Жозе да Сілва Коелью.

Настільний теніс — мадейрці Алвару де Менезіш Алвіш Рейш Гоміш (Álvaro de Meneses Alves Reis Gomes) і Мануел Педру Нолашку де Понтіш Леса посіли відповідно 1-ше й 2-ге місця на студентському чемпіонаті, проведеному в травні 1921 року в Коїмбрі, у Студентському центрі християнської демократії (Centro Académico de Democracia Cristã). Покійний мадейрець Арналду де Азеведу Рамуш був майстерним гравцем у настільний теніс і чемпіоном клубу «Спорт Мадейри» (Clube Sports da Madeira). Мадейрець Жуан Крізоштому Луїш є чемпіоном Національного спортивного клубу (Club Desportivo Nacional).

Вітрильний спорт — Афонсу Коелью, Мануел Перештрелу й Умберту душ Пасуш Фрейташ (Humberto dos Passos Freitas).

Нижче подаємо різні відомості про деякі спортивні товариства Фуншала. Два з них уже згадано на сторінці 280 тому I «Мадейрського довідника» (Elucidário Madeirense) у статті «Клуби»:

«Марітіму» (Club Sport Marítimo) — заснований у вересні 1910 року; обрав зелений і червоний кольори для свого прапора та форми. Його члени займалися спортом загалом, а особливо футболом і водними видами спорту.

Цей клуб вписав славне ім’я в історію мадейрського футболу: від часу запровадження цього популярного виду спорту в нас і донині він був регіональним чемпіоном.

У його літописі — незліченні перемоги над усіма іншими мадейрськими командами. На Мадейрі він зазнав лише однієї поразки — від «Уніан Футбол Клубе» (União Football Clube) у 1919 році, коли його склад істотно послабився через перехід кількох найкращих гравців до цього та інших клубів. Крім того, він здобув дуже почесні результати — перемоги й нічиї — у матчах проти сильних іноземних команд, які прибували до нашої пристані на військових і навчальних кораблях, транспортних суднах тощо. Наприклад, 1912 року клуб зіграв унічию з грізною німецькою командою крейсера «Пандора» (Pandora).

Запросивши до Фуншала сильну першу команду «Спорт Лісабон і Бемфіка» (Sport Lisboa e Bemfica), яка багато років поспіль була чемпіоном столиці, клуб 9 і 13 квітня 1922 року завдав їй двох пам’ятних поразок — відповідно з рахунком 3:2 і 6:3.

«Марітіму» здійснив кілька поїздок до материкової Португалії та за кордон — на Канарські острови. 14 жовтня 1922 року в Порту він переміг «Футбол Клубе ду Порту» (Football Club do Porto), чемпіона Португалії, з рахунком 3:1, завдяки чому після повернення на Мадейру клубу влаштували захоплений прийом.

Він має взяти участь у чемпіонаті Португалії з футболу, а потім на запрошення відвідати Сполучені Штати Америки.

Нині його осідок міститься на вулиці Санта-Марія (вулиця Пресвятої Діви Марії, Rua de Santa Maria), 126; вікна виходять на поле Адмірал Рейш (Campo do Almirante Reis), де проводять футбольні матчі.

Спортивна група «Інтернасіонал» (Grupo Sportivo Internacional) — найстаріше спортивне товариство Мадейри, засноване 1909 року. Воно обрало зелений і чорний кольори. У перший рік проведення змагань товариство виграло чемпіонат серед команд 2-ї категорії. Його осідок міститься за адресою: Рампа (Узвіз, Rampa) Мігел Бомбарда, № 3.

«Клуб спорту Мадейри» (Club Sports da Madeira) — заснований у березні 1910 року; обрав синій і білий кольори. У перші роки існування Фуншальської футбольної асоціації (Associação de Football do Funchal) він був головним суперником «Марітіму» в чемпіонаті Мадейри, якому надавав великого блиску й пожвавлення. Тоді, у 1916–1918 роках, його постійною метою було перемогти «Марітіму» й відібрати в нього звання регіонального чемпіона. Однак клубові так і не вдалося цього зробити, хоча кілька разів він грав із ним унічию в надзвичайно запеклих матчах, які мадейрські спортсмени згадували з ностальгією.

У 1-й рік розіграшу Швейцарського кубка (1918) клуб здобув 2-гу нагороду — диплом. Крім того, він має кілька кубків, завойованих у легкій атлетиці, водних видах спорту та футболі. Серед них вирізняється величний Кубок Америки, який Афонсу Коелью (Afonso Coelho) виграв для цього клубу у вітрильній регаті.

Клуб уже відряджав свою футбольну команду на Канарські острови, де вона зіграла внічию з найкращою місцевою командою та привезла на Мадейру пам’ятний трофей. Його осідок міститься на вулиці Ерменежілду Капелу (Rua de Hermenegildo Capelo), № 11, навпроти Муніципального саду (Jardim Municipal).

Мадейрська ліга водних видів спорту (Liga Madeirense de Sports Náuticos) — заснована 1922 року. Того самого року вона провела чемпіонат Мадейри з водного поло у двох категоріях і організувала інші змагання на воді, зокрема перегони, стрибки у воду тощо.

Організацією цієї ліги Мадейра завдячує ініціативі Алвару Рейша Гоміша (Álvaro Reis Gomes), спортивного редактора газети «Діаріу да Мадейра» (Мадейрська газета, Diário da Madeira).

До цієї федерації входять усі спортивні клуби Фуншала (1921).

На запрошення «Марітіму» 1924 року Фуншал відвідала перша команда «Спортінга» (Sporting Club de Portugal). Було проведено чотири матчі — 15, 18, 22 і 29 травня. «Спортінг» переміг у всіх матчах; його суперниками були: у першому — «Марітіму», у другому — «Уніан Футбол Клубе», у третьому — команда, складена з гравців клубів «Імперіу» (Império), «Мадейра» (Madeira), «Уніан» (União) і «Санта-Клара» (Santa Clara), а в четвертому — знову «Марітіму». Коли гравці «Спортінга» вирушили до Лісабона, їх супроводжувала перша команда «Марітіму», яка намагалася там, однак безуспішно, вибороти для свого клубу звання чемпіона країни» (1924).

На доповнення до статті, вміщеної в першому виданні й повністю передрукованої вище, сеньйори доктор Алвару де Менезіш Алвіш Рейш Гоміш (Álvaro de Meneses Alves Reis Gomes) і Ное Пештана (Noé Pestana) надали нам численні цікаві відомості, що містять цінні матеріали з історії мадейрського спорту; за них ми маємо висловити їм глибоку вдячність.

“

«Розповідь про спортивне життя Мадейри від часу написання попередньої статті дала б матеріал не для стислої статті — відповідно до характеру цього видання, — а для багатосторінкової книги.

Отже, ми мусимо стисло викласти перелік фактів, який маємо намір подати, відзначивши лише найважливіші події. Утім, у цьому короткому огляді можливі деякі пропуски: як через поспіх, з яким ми збираємо ці нотатки, так і через потребу заощадити місце, щоб не втомлювати читача.

Щоб нашу скромну працю було легше переглядати, ми поділимо її на розділи за видами спорту.

Крикет. Це, власне кажучи, найдавніший із відомих видів спорту, якими займалися на Мадейрі.

Оскільки крикет є національною грою англійців, його появою на острові завдячуємо британським підданим, які тут мешкали. Передусім це були сини торговців вином або представників інших галузей торгівлі й промисловості, що оселилися тут і поверталися після навчання в коледжах Англії, а також службовці компанії «Brasilian Submarine Telegraph Co.», на зміну якій пізніше прийшла «The Madeira Western Telegraph C.°».

Організоване заняття крикетом, здається, започаткували 1888 року, коли вперше відбулися змагання між командами. Того ж року заснували першу організацію з цього виду спорту — «The Madeira Cricket Club»; її головними ініціаторами були Жуан Коррейя (João Correia), Ф. К. Корнелл (F. C. Cornell) і сеньйор Г. П. Майлз (H. P. Miles). Цей клуб орендував у власників землі спортивного поля Ашада-да-Камаша (Achada da Camacha), у парафії (freguesia) Камаша (Camacha). Його перший матч відбувся там 20 березня того ж року між командами неодружених і одружених. Однак і раніше це поле, що до того часу було своєрідною общинною пусткою (baldio) для випасання худоби, часто використовували для занять цим та іншими видами спорту.

1 січня 1893 року заснували «Excelsior Madeira Cricket Club» — організацію, з якою згодом злився перший клуб.

Щоб зробити основний вид спорту, якому присвятила себе ця нова організація, доступнішим для своїх членів — адже вона також сприяла розвиткові футболу, легкої атлетики тощо, — організація придбала в Сан-Мартинью (святий Мартин Турський, São Martinho), у місцевості (sítio) Енженью-Велью (Старий цукровий млин, Engenho Velho), земельну ділянку й облаштувала там спортивний майданчик. Його відкрили 19 квітня 1894 року, а згодом він став відомий як Кампу-ду-Браш (Поле Браша, Campo do Brás) — за ім’ям одного з колишніх власників.

Ця група, до якої входили й кілька мадейрців, провела низку запеклих матчів із крикету та інших видів спорту з командами кораблів військових ескадр, що тоді заходили до Фуншала, а також із командами службовців Компанії підводного кабелю (Companhia do Cabo Submarino).

«Excelsior» став першою мадейрською спортивною організацією, яка прославила за кордоном Перлину Океану: 10 травня 1901 року крикетна команда клубу вирушила на борту пароплава «Niger» до Лас-Пальмаса, де зіграла три матчі. У двох переміг сусідній іспанський острів, а в одному — Мадейра.

Ця та інші команди й надалі послідовно проводили матчі з крикету, аж поки інтерес до нього поступово не згас, а близько 1926 року наша діяльність у цьому виді спорту цілком припинилася.

Футбол. Найбільше прихильників і вболівальників у Фуншалі здобув футбол. У золоті часи цього виду спорту наш край посідав місце серед найкращих у континентальній Португалії.

За словами журналіста Моти де Вашконселуша (Mota de Vasconcelos) у його «Альманасі мадейрського спортсмена» (Almanaque do Desportista Madeirense), опублікованому 1945 року, саме Гаррі Гінтон (Harry Hinton) у віці 18 років, 1865 року, привіз на Мадейру перший футбольний м’яч. Це був також перший такий м’яч у Португалії, адже аналогічна подія сталася лише 1888 року — через 13 років після Мадейри. Вона пов’язана з трьома братами Едуарду, Фредеріку і Гільєрмі Пінту Башту (Eduardo, Frederico e Guilherme Pinto Basto) — відомими банкірами, яких, за обставин, подібних до випадку Г. Гінтона, вважають засновниками футболу в континентальній Португалії.

Цей мадейрський промисловець і колишній спортсмен грав тим м’ячем на полі Ашада-да-Камаша (Campo da Achada da Camacha) разом з іншими хлопцями свого віку. Для цього вони використовували вихідні, які він проводив у тій місцевості, в садибі Ашадинья (Плато мале, Achadinha), що належала його батькові.

Однак той перший м’яч зіпсувався від безладних ударів гурту приятелів його власника. Лише через кілька років на Мадейрі відбувся перший матч з асоціативного футболу між двома належно організованими командами — на колишньому полі дон Карлуша (Campo D. Carlos), нині полі Алміранті-Рейш (Almirante Reis). Цей перший матч мав відбутися 1894 або 1895 року — відповідно до двох відомих нам версій появи популярного англійського спорту на Мадейрі.

За першою версією, що спирається на свідчення Г. А. Майлза (H. A. Miles), британського підданого, який на час укладання «Альбому срібного ювілею А. Ф. Ф.» (Album das Bodas de Prata da A. F. F.) проживав на Мадейрі вже понад 50 років, перший футбольний матч на острові мав відбутися 1894 року. У ньому команда англійців, що мешкали в нашому краї, грала проти команди членів екіпажу англійського судна, яке три тижні стояло на якорі в нашій пристані для ремонту.

За другою версією, записаною зі свідчень кількох старих представників моряцької верстви бомботейруш — тісно пов’язаної з появою футболу на Мадейрі, — які мешкали поблизу колишнього, уже згаданого поля дон Карлуша, перший матч зіграли дві команди членів екіпажу англійської прогулянкової яхти, яку вони називали «Лорд». Яхта мала назву «Рума» (Rhouma), а матч відбувся під час її першого плавання до Мадейри, яке, як установлено, припало на 1895 рік.

Щодо появи популярної англійської гри, ці старі моряки розповідають, що під час другого плавання згаданого судна, яке багато років поспіль відвідувало Мадейру, молодий моряк на ім’я Жуан Вівейруш (João Viveiros), на прізвисько «Шикагу» (O Chicago), домігся, щоб перед відплиттям члени екіпажу «Руми» подарували йому м’яч, яким вони користувалися для розваг. Потім він разом з іншими товаришами грав ним, безладно копаючи вперед і бігаючи наввипередки.

Як цікаву подробицю зазначимо: коли каучукова оболонка згаданого м’яча зіпсувалася, Жуан Вівейруш наповнив його сечовим міхуром тварини, а потім почав здавати напрокат за десять рейс (réis, стара португальська лічильна грошова одиниця; 1$000 = 1000 рейс, 1:000$000 = одне конту = 1 000 000 рейс) на годину.

Інтерес до цієї гри зростав і, завдяки численним спробам, приблизно у 1908–1910 роках значно посилився після повернення на Мадейру з навчання покійного спортсмена Умберту душ Пасуш Фрейташа (Humberto dos Passos Freitas). Він був відданим популяризатором цього виду спорту й, можливо, найбільше сприяв його розвиткові.

Відтоді мадейрський футбол зажив власним життям, увійшовши у фазу, вже описану в попередній статті. Після 1922 року він здобував дедалі більшу славу, аж поки 1926 року сягнув вершини: клуб «Спорт Марітіму» (Clube Sport Marítimo) виборов знаменитий титул чемпіона Португалії.

Завдяки наполегливим зусиллям тодішніх керівників, зокрема сеньйора доктора Алвару душ Рейша Гоміша (Álvaro dos Reis Gomes), колишнього секретаря Португальської федерації футболу (Federação Portuguesa de Futebol) і делегата АФФ у цій самій організації, Мадейра із сезону 1922–23 почала брати участь у найвищому футбольному змаганні, яке тоді називалося чемпіонатом Португалії, щороку посилаючи свого представника на материк.

У цьому турнірі, який із сезону 1938–39 дістав назву «Кубок Португалії», Мадейра була представлена 19 разів: клубом «Спорт Марітіму» — 14 разів, клубом «Дешпортіву Насіонал» (Clube Desportivo Nacional) — 3 рази, клубом «Футебол Уніан» (Clube de Futebol União) — 2 рази. Нарешті, у сезоні 1941–42, коли нашим представником став «Дешпортіву Насіонал», Мадейру усунули від участі в турнірі через труднощі, спричинені останньою світовою війною.

У різних чемпіонатах Мадейри, які проводили від часу заснування АФФ, у найвищій категорії — Почесному дивізіоні — перемагали: клуб «Спорт Марітіму» — 17 разів, «Дешпортіву Насіонал» — 6 разів, «Футебол Уніан» — 5 разів. Мадейру відвідали різні відомі португальські й іноземні клуби, а наші команди досягли в матчах із ними найпочесніших результатів. Це принесло мадейрському футболові велику славу за межами острова й спонукало багатьох наших найкращих гравців залишити наш Острів у пошуках інших місць, спокушених привабливими обіцянками.

Чимало провідних клубів материкової Португалії мали у своїх складах мадейрських гравців, а за національну збірну вже виступали такі наші земляки: Жозе душ Рамуш (José dos Ramos), Пінга, Карлуш Перейра (Carlos Pereira) й Антоніу Тейшейра, на прізвисько Камаран (António Teixeira, Camarão). Як запасних також викликали Жозе Родрігіша, на прізвисько Жуза (José Rodrigues, Jusa), Жезуїну Гавіана (Jesuíno Gavião), Педру де Соузу, Вашку Нунеша (Vasco Nunes) та Рожеріу де Соузу (Rogério de Sousa). З-поміж них Пінга, якого 21 раз обирали до складу збірної для міжнародних матчів, здобув велику славу і в Португалії, і за кордоном, ставши найвидатнішим португальським гравцем останніх часів. Тому у статті, опублікованій у лісабонській газеті «А Бола» (A Bola), відомий спортивний журналіст і колишній тренер національної збірної Кандіду де Олівейра поставив цього мадейрського «аса» поряд з іншим футболістом із материка, представником давніших часів Артуром Жозе Перейрою (Artur José Pereira), порівнюючи їх у пошуках найкращого португальського гравця. На цю статтю мадейрський журналіст Ное Пештана відповів у тій самій газеті іншою статтею. Спираючись на численні авторитетні думки, він поставив під сумнів те, що Пінга був найкращим мадейрським гравцем, і для порівняння згадав таких футболістів минулого: Мойзеша де Соузу (Moisés de Sousa), Жозе Родрігіша (Жузу), Антоніу Алвіша (António Alves), Мануела Рамуша, на прізвисько Жанота (Manuel Ramos, Janota), Жозе душ Рамуша, на прізвисько Жозе Пекену (José dos Ramos, José Pequeno), і Педру де Соузу, зрештою віддавши перевагу останньому.

Послугами мадейрських гравців користувалися не лише найкращі клуби материкової Португалії, а й деякі клуби Азорських островів та Африки, зокрема Лоренсу-Маркіша, де одного сезону опинилася майже вся мадейрська збірна.

Різні мадейрські клуби виїжджали на Канарські та Азорські острови, зокрема клуб «Спорт Марітіму», «Дешпортіву Насіонал», клуб «Спорт Мадейра» (Clube Sport Madeira), футбольний клуб «Імперіу» (Império Futebol Clube), футбольний клуб «Уніан», спортивна група автомобілістів (Grupo Sport Automobilista) та «Спортінг Клуб да Мадейра» (Sporting Club da Madeira).

Нині до Фуншальської футбольної асоціації (Associação de Futebol do Funchal) входять такі клуби. Почесний дивізіон: клуб «Спорт Марітіму», клуб «Дешпортіву Насіонал», клуб «Футебол Уніан» і «Спортінг Клуб да Мадейра»; дивізіон підвищення: спортивний клуб «Баррейренсі» (Clube Desportivo Barreirense), футбольний клуб «Андорінья» (Clube de Futebol Andorinha), футбольний клуб «Карвальєйра» (Clube de Futebol Carvalheira), футбольний клуб «Сан-Жуан» (Clube de Futebol São João), футбольний клуб «Палмейра» (Clube de Futebol Palmeira), футбольний клуб «Патрія» (Clube de Futebol Pátria) і спортивна група «Сегуранса» (Grupo Desportivo da Segurança).

Через постійний від’їзд гравців із Мадейри, а також через брак спортивних майданчиків мадейрський футбол останніми роками вступив у період занепаду й нині переживає кризу висококласних гравців.

Проте завдяки забороні переходів гравців, установленій декретом-законом № 32 946, а також школам юних футболістів, створеним клубом «Спорт Марітіму», можна сподіватися, що в недалекому майбутньому наш найулюбленіший вид спорту знову посяде в португальському футболі чільне місце, на яке він заслуговує своїми блискучими традиціями.

Водні види спорту. Через брак відомостей, які ми нині маємо, важко точно визначити дату або вихідну точку для історичного огляду спортивної діяльності на Мадейрі, пов’язаної з водною стихією.

Мадейра — острів, узбережжя якого з усіх боків відкрите до загалом спокійного моря, — є ідеальним місцем для занять усіма водними видами спорту. Лише млявістю чи лінощами її мешканців, що, можливо, зумовлені кліматом, можна пояснити те, що в затоці мало займаються такими видами спорту, як вітрильний і веслувальний спорт, а також плавання та ватерполо.

Цілком імовірно, що до 1910 року, крім змагань із веслування між командами екіпажів суден, які заходили до нашої затоки, відбувалися й інші водні змагання. Адже, як можна припустити, на пляжах узбережжя острова плавали завжди, принаймні влітку. Однак першим роком, коли, за нашими відомостями, було організовано змагання, є вже названий вище. Для стислості далі підсумуємо головні події.

4 і 12 жовтня 1913 року, на відзначення 3-ї річниці встановлення Португальської республіки, газета «Атенішта» (Athenista) організувала кілька водноспортивних свят, під час яких відзначився Жуан Тіагу де Каштру (João Tiago de Castro), на той час вправний плавець.

У 1917 році з ініціативи покійного віконта да Рибейра-Брава, палкого спортсмена, заснували «Мадейрський морський клуб» (Club Naval Madeirense), після чого розпочався період великої активності: проводилися регати на чудових гігах, вітрильні перегони на витончених яхтах класу «монотип» і грандіозні водноспортивні свята. На них відзначилося чимало мадейрських спортсменів, зокрема Травасуш Лопіш (Travassos Lopes), Умберту душ Пасуш Фрейташ (Humberto dos Passos Freitas), Жозе Флоренсіу де Абреу (José Florencio de Abreu), Афонсу Коелью (Afonso Coelho), Амеріку Патрісіу (Américo Patrício), Мануел Перештрелу, доктор Жуан Мігел Родрігіш (João Miguel Rodrigues) та інші.

Відтоді на молі Понтинья (мол Мисочка, Molhe da Pontinha) майже щороку проводили водноспортивні свята, здебільшого з доброчинною метою. До програми різних спортивних змагань — запливів, лазіння по змащеному стовпу, ловіння качки, стрибків у воду з висоти (з щогл пришвартованих суден або з острівця) тощо — додали матчі з ватерполо, великими популяризаторами яких були Антоніу Кошта (António Costa) і Вашку Фігейра (Vasco Figueira).

У 1922 році заснували Мадейрську лігу водних видів спорту (Liga Madeirense de Desportos Náuticos), яка протягом деякого часу організовувала щорічні змагання з плавання та чемпіонат Мадейри з ватерполо. Першим чемпіоном у цьому виді спорту став нині вже неіснуючий «Імперіу Футебол Клуб» (Império Futebol Club).

З ініціативи цієї ліги у вересні 1924 року на Мадейру прибула команда, складена з найкращих плавців материкової Португалії.

Діяльність Мадейрської ліги водних видів спорту припинилася 1930 року. Відтоді офіційні змагання з плавання та ватерполо більше не проводили, а заняття цими видами спорту обмежувалися лише поодинокими приватними святами, організованими в басейні «Ліду» (Lido) або на купальних спорудах пляжу біля поля Адмірал Рейш.

У 1940 році заснували Фуншальську асоціацію плавання (Associação de Natação do Funchal), після чого щороку почали проводити окружні чемпіонати з плавання. Останніми роками вони викликають мало зацікавлення через відсутність головної передумови для занять цим видом спорту за зразком великих центрів — плавального басейну або водного стадіону.

Легка атлетика. Хоча легкою атлетикою на Мадейрі займалися вже 1899 року під час свята, організованого «Ексельсіор Мадейра Крикет Клуб» (Excelsior Madeira Cricket Club), цей вид спорту майже не вийшов за межі окремих змагань, які влаштовували газети чи клуби, а також звичних змагань під час церемоній складання присяги прапорові в наших військових частинах.

Серед цих приватних заходів, у яких брали участь клуби, найважливішими були марафонські забіги за маршрутом Фуншал — Камара-ді-Лобуш — Фуншал у 1911 і 1927 роках. Їх переможцями стали відповідно Мануел Перештрелу та Алберту Малью.

У 1927 році заснували Мадейрську лігу атлетичних видів спорту (Liga Madeirense de Sports Atléticos), яка проіснувала не більш як два чи три роки.

Теніс. Теніс — улюблений вид спорту представників мадейрської еліти, як, зрештою, і майже всюди. Він настільки тут укорінився, що незліченні садиби заможних іноземних або мадейрських родин мають спеціально обладнані корти.

Нині важко точно встановити, відколи в нас займаються цим чудовим видом спорту, адже його практикують уже багато років.

Хроніки оповідають, що під час відвідин Мадейри 1901 року їхніми величностями королем Карлушем I і королевою Амелією відбулося кілька тенісних матчів у садибі Пальєйру (садиба Солом'яної хатини, Quinta do Palheiro), в яких брав участь і король — великий шанувальник спорту.

Від найдавніших часів і до наших днів у нас організовували багато турнірів із цього виду спорту, де розігрували надзвичайно цінні й розкішні трофеї.

Мадейру відвідували найкращі ракетки світу, переважно під час туристичних подорожей. Їхні власники багато днів зупинялися в наших найкращих готелях, майже завжди взимку, і разом із нашими найкращими тенісистами брали участь у різних міжнародних турнірах і чемпіонатах.

Оскільки в нас у цьому прекрасному виді спорту відзначилося так багато видатних гравців, у цьому стислому огляді ми утримаємося від згадок про окремих осіб.

Інші види спорту. Крім названих вище, на Мадейрі більшою чи меншою мірою займалися багатьма іншими видами спорту. Серед них згадаємо такі:

Фехтування і стрільба. Якщо ці види спорту й запровадив на Мадейрі не покійний віконт да Рибейра-Брава (Visconde da Ribeira Brava), який із задоволенням, відданістю та визнаною майстерністю вправлявся з усіма видами зброї, то цей незабутній популяризатор різних видів спорту, безперечно, був одним із найпалкіших їхніх пропагаторів. Цінним помічником для нього став уродженець материкової Португалії Чарлз Нелліс (Carlos Nellis).

Останній керував кількома класами фехтування, і тоді відбулося кілька турнірів, що викликали незвичайний інтерес.

Серед його учнів особливо відзначилися Жоржі Гордон (Jorge Gordon), Сотту Майор (Sotto Mayor), Умберту душ Пасуш Фрейташ (Humberto dos Passos Freitas), Жуан де Олівейра Фарія (João de Oliveira Faria), Антоніу Вієйра де Каштру (António Vieira de Castro) та Фернанду де Фігейреду (Fernando de Figueiredo). Чарлз Нелліс організував серед учнів змагання за кубки «Себастіан де Ередіа» (Taça «Sebastião de Herédia») (1920) — його два роки поспіль вигравав капітан Раул Коен (Raul Cohen) — і «Граф де Буссі» (Taça «Conde de Boussies») (1920–1926). У перший рік останній кубок виграв Раул Коен, а другі місця, також із трофеями, посіли Антоніу Вієйра де Каштру та сеньйор Ермуш (Sr. Hermos). Фернанду де Фігейреду також став чудовим фехтувальником і здобув кубок «Ередіа» у власність, вигравши його три роки поспіль. Він також володіє кубком, названим його ім’ям.

Іншим здібним мадейрським фехтувальником був Алберту Жардин (Alberto Jardim), володар кубка «Граф де Бузі» (Taça «Conde de Bousies»), який він виграв після запеклого змагання з Фернанду де Фігейреду. Серед інших мадейрців, які також цікавилися цим видом спорту, були Руй де Фарія (Rui de Faria), Едуарду де Асенсан Велоза (Eduardo de Ascensão Velosa), Жозе Феррейра Дуарте Соаріш (José Ferreira Duarte Soares), Мануел Б’янкі (Manuel Bianchi) та Жоржі Калдейра (Jorge Caldeira).

За життя власника цього титулу в містечку Рибейра-Брава відбулося кілька свят, у яких брали участь вершки тодішнього суспільства, а ці види спорту посідали в їхніх програмах чільне місце.

Настільний теніс. Цим видом спорту, широко відомим під назвою пінг-понг, на Мадейрі почали займатися раніше, ніж у Лісабоні.

Цей цікавий вид спорту запровадив тут 1917 року нині покійний Арналду Азеведу Рамуш (Arnaldo Azevedo Ramos). На початковому етапі його захопленими партнерами були Антоніу Коутінью (Antonio Coutinho), Антоніу Мендіш (António Mendes) і Жуан Крізоштому Луїш (João Crisóstomo Luís).

Цей вид спорту розвивався, кількість його прихильників і гравців зростала, і в 1920–1925 роках усі спортивні товариства нашого краю мали належні приміщення для гри. У цей час відбулося кілька міжклубних турнірів.

1936 року заснували Мадейрську асоціацію пінг-понгу (Associação de Ping-Pong da Madeira), і саме тоді цей вид спорту досяг найбільшого розвитку.

Однак ця організація проіснувала недовго й незабаром зникла, а нині цей вид спорту зовсім позбавлений офіційної підтримки.

Автомобільний спорт. 30 грудня 1903 року на Мадейру прибув перший автомобіль, призначений для містера Гарві Фостера (Harvey Foster). Наступного року власник забрав його із собою, повертаючись до Англії.

1907 року на Мадейру прибув ще один автомобіль, призначений для щойно створеної «Мадейрської автомобільної компанії» (Empresa Madeirense de Automóveis). Разом із ним із материкової Португалії прибув водій на ім’я Франсішку Франку (Francisco Franco), який деякий час залишався на нашому острові. Через дев’ять днів після прибуття автомобіль потрапив в аварію на дорозі Асіолі, і всі його пасажири зазнали поранень.

Першим мадейрцем, який керував автомобілями, був Жуан Родрігіш (João Rodrigues), відомий як Моргаду. 11 лютого 1908 року він склав іспит на «шофера».

З розвитком автомобільного спорту на нашому острові з’явилися чудові водії. Неодноразово організовували джимхани та інші змагання, зокрема 1935 року — I гірські перегони Баррейруш (Глинища, Barreiros), організовані Автомобільним клубом Португалії (Automóvel Club de Portugal), у яких взяли участь деякі з найкращих спортсменів-аматорів із материкової Португалії.

Велоспорт. Хоча протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років велосипеди на Мадейрі зовсім не використовували, наприкінці XIX і на початку XX століття цей вид спорту мав у нас безліч прихильників.

Перше велосипедне змагання на Мадейрі відбулося 1899 року під час спортивного свята, організованого вже згаданим клубом «Зе Мадейра Крикет Клаб» (The Madeira Cricket Club). Програма містила жартівливий номер — «100 метрів заднім ходом». 1-ше місце посів Р. Фігейра (R. Figueira), а 2-ге — К. Гоміш (C. Gomes).

У 1908 і 1911 роках відбулося кілька велопробігів за маршрутом Фуншал — Камара-ді-Лобуш (Câmara de Lobos), кілька міських заїздів замкненими трасами, а також щорічні карнавальні паради й різні свята на площі Алміранті-Рейш (Campo Almirante Reis).

Однак після повного занепаду, коли протягом багатьох років на вулицях міста не можна було побачити жодного прогулянкового велосипеда, велоспорт почав потроху відроджуватися. Зрештою, 1938 року з ініціативи тижневика «Комерсіу ду Фуншал» (Comércio do Funchal), яким тоді керував Луїш Кентал (Luís Quental), відбулися I міські кільцеві перегони (I Circuito da Cidade). Вони викликали величезне захоплення, а переміг у них Жуліу Вірісіму (Júlio Veríssimo).

Відтоді з більшим або меншим успіхом відбулися й інші змагання, найважливішим із яких були перегони за маршрутом Фуншал — Камара-ді-Лобуш — Фуншал.

Баскетбол і волейбол. Ці два види спорту також мають у нас своїх прихильників. 1935 року заснували Фуншальську баскетбольну асоціацію (Associação de Basket-Ball do Funchal), а 1945 року — Волейбольну асоціацію (Associação de Volley-Ball).

Перша з них діяла близько чотирьох років, а протягом останніх років відповідний вид спорту не має жодної офіційної організації.