Фуншал (затока)

Фуншальська затока — найширша в архіпелазі; зі сходу її обмежує мис Гаражау (мис Крячка, Ponta do Garajau), а із заходу — мис Круш (мис Хреста, Ponta da Cruz). Між цими двома мисами вона утворює доволі правильну дугу й заглибину та захищена від вітрів з усіх напрямків, окрім тих, що дмуть від південно-південно-східного через південний до південно-південно-західного. Завдяки своїм розмірам затока може слугувати просторою якірною стоянкою, однак відносно легке сполучення із суходолом можливе лише в найдоступнішій частині морського узбережжя. Вона простягається від острівця Понтинья (острівець Маленького мису, Ilhéu da Pontinha) на заході до околиць фортеці Сан-Тіагу (фортеця святого Якова Зеведеєвого, Fortaleza de São Tiago) на сході; відстань між ними становить близько двох тисяч метрів. У цих межах відбувається весь рух і вантажообіг пристані. Її облямовує глибокий пляж із обкатаної гальки, поблизу якого немає мілин чи підводних скель, здатних утруднити доступ. Повна вода, або прикладний час порту (час повної води в сизигію), за географічною картою Мадейри генерала А. П. де Азеведу (A. P. de Azevedo), настає о 12 год 48 хв, а висота припливу становить 2,28 м. Проте інженер Маріану Ф. Фарія і Майя (Mariano F. Faria e Maia) стверджує, що амплітуда припливів сягає 2,80 м. Щодо Фуншальського порту та припливів на узбережжі Мадейри видатний інженер Адолфу Лоурейру (Adolfo Loureiro) зазначає, що мало відомо про вплив Місяця на явища сизигійних і квадратурних припливів, їх поширення, швидкість і напрямок, висоту та силу хвиль залежно від напрямку, сили й тривалості вітру тощо. Температура вод і її розподіл на поверхні, періодичні рухи вод та їхні закономірності, що, здавалося, підпорядковувалися сталому законові, мали б стати предметом надзвичайно цікавих океанографічних досліджень, яких, на жаль, ніколи не проводили.