Порту-Санту (містечко і муніципалітет)

Містечко (vila) Порту-Санту також відоме під назвою Балейра (Китобійна, Baleira); про нього ми вже писали на с. 117 1-го тому цієї праці, куди й відсилаємо читача. Оскільки містечко було осередком капітанії, його донатарії мали майже необмежені повноваження, надані їм дарчими грамотами (cartas de doação). Водночас воно було осередком муніципалітету, який через відповідні жалувані грамоти (forais) надавав населенню певні права та привілеї, що обмежували повноваження капітанів-донатаріїв. У дарчій грамоті, виданій Бартоломеу Перестрелу (Bartolomeu Perestrelo) 1 листопада 1446 року як донатарієві Порту-Санту, прямо згадано жалувану грамоту, яку мали надати майбутньому містечку. Його заснували через кілька років після цієї дати, однак ми не знайшли жодних слідів цієї грамоти, що зазвичай супроводжувала створення нових муніципалітетів. Утім, слід припустити, що її уклали на тих самих засадах, що й грамоти інших містечок і муніципалітетів цього архіпелагу.

У 1834 році Порту-Санту в адміністративному відношенні визнали королівською скарбницею (Provedoria), а першим інтендантом (provedor) став Жуан де Сантана де Вашконселуш (João de Santana de Vasconcelos), призначений королівським указом (alvará) префекта (prefeito) провінції від 9 серпня того року. Після адміністративної реформи 1835 року острів Порту-Санту став окремим муніципалітетом (concelho), а його першим адміністратором (administrador do concelho, призначений урядом очільник муніципалітету) був Жуан Жозе де Аленкаштрі (João José de Alencastre), призначений 25 листопада того самого року.