Митниця Машику

Як і митниці Фуншала та Санта-Круш (Святий Хрест, Santa Cruz), цю митницю також створили королівським указом (alvará régio) від 15 березня 1477 року. Ми вже зазначали, що, хоча ця митниця містилася в осідку капітанії, товарообіг тут був менший, а сама вона мала менше значення, ніж митниця Санта-Круш. Можливо, причиною було те, що в Санта-Круш і сусідніх поселеннях виробляли більше цукру, ніж у Машику.

Ми не знаємо, коли вона почала діяти, і знайшли мало відомостей про кількість її службовців. У 1486 році знову наказали відкрити митницю Машику — чи то тому, що її ще не було створено, чи то через припинення збору податків, які там стягували. Однак ми знаємо, що при ній була посада судді; першим її 1557 року обійняв Антоніу Алвіш Узадамар (António Alves Uzadamar). Посади алмушаріфе (almoxarife, королівський збирач податків і комірник) та портового наглядача (alcaide de mar) було створено 1550 року.

Навіть після закриття митниці протягом багатьох років у містечку (vila) Машику зберігалися рештки будівлі, де вона містилася. Ще зовсім недавно на вулиці Арвурі (вулиця Дерева, Rua da Árvore) можна було побачити почорнілий від часу фрагмент муру з невеликими стрілчастими дверима. Вони вже наполовину опинилися під землею через підняття рівня прилеглої дороги загального користування. Це був єдиний слід давньої митниці й водночас єдиний збережений тут зразок мануелінської архітектури, яка зникає на всьому острові. Ці руїни належало дбайливо зберегти. Муніципалітет Машику не захотів або не зумів їх зберегти й дозволив, щоб 1916 року їх по-варварському зрівняли із землею кайлом. Вони були промовистим пам’ятним стовпом (padrão) колишнього процвітання містечка й капітанії Машику. Жоден освічений відвідувач, що прибув би туди, не міг би не поглянути з побожною цікавістю на цю смужку чорного муру та невеликі стрілчасті двері з червонуватої педра молі (pedra mole, «м’який камінь»: м’який жовтуватий туф і ґрунт із нього), характерної для старих мадейрських споруд.