Моштейру-Нову (Новий монастир)

Це будівля нинішньої Єпархіальної семінарії (Seminário Diocesano). (1921). Коментатор «Туги» (Saudades) пише, що її спорудження було задумом падре Мануела Афонсу Роші (Manuel Afonso Rocha): роботи розпочали близько 1654 року, а саму будівлю призначали для черниць, проте так і не завершили. У старовинному рукописі ми знайшли ще кілька докладних згадок про цей задуманий монастир, які подаємо далі.

17 грудня 1638 року канонік Мануел Афонсу Роша, прикутий до ліжка тяжкою хворобою, покликав до себе нотаріуса й попросив також прибути єпархіального єпископа дона Жеронімо Фернанду (D. Jerónimo Fernando). Він заявив, що розпочав будівництво монастиря, до складу якого мали входити житлові приміщення, майстерні, церква й хори. Монастир, посвячений святому Йосифу (São José), призначався для ченців або черниць за умови відправлення певної кількості мес і богослужінь. Оскільки завершити його ще не вдалося, канонік передавав управління й розпоряджання ним під опіку цього єпископа та його наступників, прохаючи лише використати монастир із зазначеною метою або як рекольїменту (recolhimento, релігійний притулок для жінок) для дам чи шляхетних жінок. Якщо ж це буде неможливо, монастир разом із церквою та житловими приміщеннями належало віддати доброчесним ченцям жебручих орденів або іншим ченцям, які могли б краще служити там Богові. Прохання й умови, сформульовані каноніком Рошею, прийняли, але через нестачу доходів будівлю так ніколи й не використали за призначенням, визначеним її засновником. Ми також вважаємо, що запроєктовані роботи не були завершені, адже, на нашу думку, там ніколи не існувало церкви з хорами, а була лише невелика каплиця всередині будинку. У 1647 році єпархіальний єпископ дозволив оселитися в будівлі племінникам засновника — канонікові Антоніу Ешпранжеру Роші (António Espranger Rocha), його братові, падре Інасіу Ешпранжеру (Inácio Espranger), та кільком їхнім сестрам. Після їхньої смерті будинок зайняв їхній племінник, канонік Антоніу Ешпранжер (António Espranger), який помер 1691 року.

Кілька років по тому, близько 1697 року, там розмістили Єпархіальну семінарію (Seminário Diocesano), яка доти діяла при Єпископському палаці (Paço Episcopal). Землетрус 1748 року сильно пошкодив будівлю Моштейру-Нову, тож її довелося залишити. Близько 1760 року, після належного ремонту, вона знову стала приміщенням семінарії. У 1788 році Єпархіальну семінарію перевели до Єзуїтської колегії (Colégio dos Jesuítas), звідки вона 1801 року знову повернулася до Моштейру-Нову, коли Мадейру окупували англійські війська. Там вона перебувала до 1909 року, коли її розмістили у просторій будівлі, спорудженій на огородженій монастирській території монастиря Благовіщення Пресвятої Богородиці (Convento da Encarnação). Семінарію цієї єпархії ліквідували декретом від 20 квітня 1911 року, проте відтоді вона й далі діяла без офіційного статусу в старому будинку на вулиці Моштейру-Нову (вулиця Нового монастиря, Rua do Mosteiro Novo). (1921).