Назви вулиць

19 червня 1890 року палата за пропозицією радника (vereador) доктора Жозе Жоакіна де Фрейташа (José Joaquim de Freitas) постановила називати вулиці, які відкриватимуть надалі, іменами різних видатних уродженців цього краю. Однак цієї цілком розсудливої постанови дотримувалися лише зрідка, у чому легко переконатися, пройшовши містом і прочитавши назви, якими останнім часом охрестили або перехрестили різні громадські шляхи.

Щоб ім’я вже померлого громадянина могло з’явитися на розі вулиці, на нашу думку, самих симпатій радників до його пам’яті недостатньо. Потрібно також, щоб за життя він зробив певні послуги країні або рідному краю, інакше така шана стає сміховинною як для вшанованого, так і для тих, хто її віддає.

Доктор Алвару Родрігіш де Азеведу (Álvaro Rodrigues de Azevedo), учений коментатор «Туги за рідною землею» (Saudades da Terra), який своїми історичними працями заслужив глибоку вдячність мадейрців, не має свого імені на жодній вулиці цього міста. І це попри те, що на засіданні Муніципальної палати (Câmara Municipal) 27 січня 1898 року голова цієї установи заявив про бажання обговорити з колегами, як муніципальна влада мала б ушанувати цього вченого професора. Забутими через невігластво або брак розуму й справедливості адміністративних органів залишаються також численні видатні уродженці цього краю, як-от Балтазар Діаш (Baltasar Dias), Жуан Антоніу Монтейру (João António Monteiro), Ніколау Бетанкур Піта (Nicolau Bettencourt Pita), Франсішку де Паула Медіна і Вашконселуш (Francisco de Paula Medina e Vasconcelos), Марселіану Рібейру де Мендонса (Marceliano Ribeiro de Mendonça), Франсішку де Андраді (Francisco de Andrade), Жуштіну Антоніу де Фрейташ (Justino António de Freitas), Жозе Феррейра Пештана (José Ferreira Pestana), Жайме Моніш (Jaime Moniz) тощо, тощо!

Не варто радити скасувати все гідне критики чи глузування, що було зроблено протягом останніх тридцяти або сорока років у царині найменування вулиць, аби не посилювати плутанину, яка вже нині існує в цьому питанні (1921). Однак ми вважаємо вкрай доцільним, щоб відтепер під час відкриття чи урочистого введення в ужиток будь-якої вулиці або іншого громадського шляху виконували рішення, ухвалене на засіданні палати 19 червня 1890 року.

Муніципальні палати повинні якнайобачніше користуватися наданим їм правом хрестити або уділяти миропомазання вулицям і дорогам муніципалітету (concelho), не лише щоб не створювати невтішного враження про свій розум і розважливість, а й щоб не завдавати шкоди мешканцям. Від багатьох із них ми чули гіркі нарікання на свавільну заміну давніх назв громадських шляхів іншими, для прийняття чи увічнення яких немає жодних підстав (1921).