Моніш, Жуан Марія

Народився у Фуншалі 23 липня 1822 року в родині Жозе Інасіу Моніша (José Inácio Moniz) і дони Марсіани Жардін Моніш (Marciana Jardim Moniz). У 1849 році, після здобуття середньої освіти в ліцеї, його прийняли практикантом до фінансового управління (Repartição de Fazenda) Фуншала. У 1860 році його призначили молодшим службовцем цієї ж установи, де він працював до 27 червня 1895 року, коли вийшов у відставку. На той час він обіймав посаду чиновника, яку отримав 22 серпня 1883 року.

Він був видатним натуралістом і в 1848–1855 роках уклав чудовий гербарій. Частину його позичили ботанікові Річарду Томасу Лау (Lowe), і вона зникла під час кораблетрощі, у якій цей англійський учений загинув. Нові дослідження архіпелагу дали Монішу змогу замінити втрачені зразки іншими й відкрити кілька видів, раніше не зафіксованих.

У 1856 році Лау створив рід Monizia, який присвятив нашому видатному землякові. Опублікований у «Жорнал Ботаніко ді Букер» (Ботанічний журнал Букера, Jornal Botanico de Booker) опис цього роду він супроводив такими словами: «Ця назва є даниною пошани сеньйорові Жуану М. Монішу, видатному ботанікові й успішному дослідникові місцевої флори Мадейри, а також не менш ревному садівникові, який завжди активно докладав зусиль до впровадження на острові рідкісних або нових рослин і поширення сільськогосподарських та садівничих знань серед своїх земляків».

Три ботанічні види нагадують ім’я Ж. М. Моніша — Carex Moniziana, Helichrysum Monizii і Scrophularia Moniziana. Його ім’ям назвали також двох молюсків і одну комаху: комаху Zargus Monizi, а молюсків — Craspedopoma Monizianum і Helix Moniziana.

Жуан Марія Моніш першим серед ботаніків засвідчив наявність на Мадейрі дерева Visnea Mocanera, яке вважали властивим лише Канарським островам. Саме він за допомогою автентичних зразків, зібраних на цьому острові, довів, що Euphorbia Luthyris із гербарію Френсіса Массона (Francisco Masson), який зберігався в Британському музеї (Museu Britanico), походила звідси, а не з Азорських островів, як дехто встиг припустити.

Багато екзотичних рослин, нині широко розповсюджених у наших садибах (quintas) і садах, запровадив на Мадейрі герой цієї біографії. Він вирощував і акліматизував їх у маєтку в місцевості Дештерру (Desterro), а потім роздавав своїм друзям і знайомим.

Жуан Марія Моніш був кавалером ордена Святого Якова, провінціалом Лісабонської академії наук (Academia das Ciências de Lisboa), членом-кореспондентом уже неіснуючого Географічного товариства Порту (Sociedade de Geografia do Porto) та членом колишнього Сільськогосподарського товариства Фуншала (Sociedade Agrícola do Funchal). Він був ініціатором виставки, проведеної у Фуншалі 1854 року, а також членом комісії, яка організувала сільськогосподарську виставку 1861 року. Він мав діамантовий перстень, подарований інфантом доном Луїшем, майбутнім королем Португалії; імператриця Єлизавета (Isabel de Áustria) та принц Максиміліан (Maximiliano), майбутній імператор Мексики, також виявили йому велику пошану під час відвідин цього острова.

Після смерті він залишив цінний гербарій, який придбав англійський ботанік Муррей (Murray) і який нині зберігається в К’ю (Kew); чудову колекцію наземних мушель, яку купив нині вже покійний англієць Бленді (Blandy); а також колекцію деревини, що тепер перебуває в архіві Муніципальної палати Фуншала (Câmara Municipal do Funchal). В останні роки життя він намагався зібрати морські мушлі Мадейри, щоб передати їх на дослідження англійцеві Г’юетту Коттреллу Вотсону (Watson), однак смерть застала його раніше, ніж він завершив цю працю.

Ж. М. Моніш був передусім ботаніком і малакологом, проте знав переважну більшість риб у морях Мадейри й не був чужий ентомології. Невелику колекцію комах, яку він уклав, ще за життя передали видатному французькому ентомологові Фовелю (Fauvel).

Він мав феноменальну пам’ять і дивовижну спостережливість, тому рідко не міг назвати рослину, яку вже досліджував, навіть якщо від часу цього дослідження минуло багато років. Якщо він і не розпізнавав рослини за сім’ядолями, як Огюстен Декандоль, то часто впізнавав їх за одним лише фрагментом листка, у чому ми не раз мали нагоду переконатися.

Жуан Марія Моніш помер у Фуншалі 10 липня 1898 року. Він працював до кінця життя й, безперечно, був одним із найвидатніших людей нашого краю, хоча не залишив жодної праці, яка засвідчувала б його великі знання та інтерес, із яким він завжди вивчав природничі науки.