Атоугія (віконт де)

Антоніу Алуїзіу Жервіш де Атоугія (António Aluísio Jérvis de Atouguia), 1-й віконт де Атоугія, походив зі шляхетної мадейрської родини й народився 7 липня 1797 року в місцевості (sítio) Сан-Франсишку-даш-Фурнаш (Франциск Ассізький, São Francisco das Furnas), на шосе Санту-Антоніу (Estrada de Santo António), у парафії (freguesia) Сан-Педру (святий апостол Петро, São Pedro) цього міста, у будинку майорату (morgadio), яким там володіли його батьки. Він був сином Мануела Атоугії Жервіша (Manuel Atouguia Jervis) і дони Антонії Жоани Карвальял Ежмералду (Antónia Joana Carvalhal Esmeraldo). Його охрестив 13-го числа того самого місяця й року в каплиці Матері Божої Скорботної (Capela de Nossa Senhora da Piedade), розташованій у Круш-ду-Карвалью (Хрест біля дуба, Cruz do Carvalho), у парафії Сан-Педру, видатний мадейрець, декан соборного капітулу Жуан Франсішку Лопіш Роша (João Francisco Lopes Rocha), про якого ми розповідаємо в цьому «Елузидаріу».

Неподалік від Лондона існував знаний у всій Європі коледж під назвою Олд-Голл-Грін (Old Hall Green), де тоді й ще багато років по тому навчалося чимало дітей із найвидатніших родин цього острова. Здобувши початкову освіту, Жервіш де Атоугія у віці 14 років вирушив до Англії, щоб вступити до цього славетного коледжу, в якому також навчалися деякі його родичі та земляки. Закінчивши там навчання на рівні, який нині назвали б середньою освітою, він повернувся на батьківщину й вирушив до Коїмбри (Coimbra), де вступив на математичний факультет. Про його старанність у навчанні ми знаємо лише те, що 29 липня 1822 року він здобув ступінь на цьому ж факультеті, отримавши нагороду на першому році навчання.

Уже в жовтні того самого року його призначили ад’юнктом (lente substituto) Морської академії (Academia de Marinha), яку згодом реорганізували під назвою Військово-морська школа (Escola Naval). Указом від 1 лютого 1834 року його підвищили до штатного професора.

Ліберальні переконання, яких він дотримувався, не давали йому почуватися в безпеці в Португалії. Побоюючись переслідувань, жертвами яких стали багато його земляків і друзів, він вирішив шукати прихистку в гостинній країні, яку добре знав і де провів кілька років своєї молодості. Емігрувавши до Англії в червні 1828 року, у серпні того ж року він разом з іншими португальцями відплив на цей острів, щоб приєднатися до губернатора і генерал-капітана Жозе Лусіу Травассуша Валдеша (José Lúcio Travassos Valdez), згодом графа де Бонфін (Conde de Bonfim), та допомогти йому в опорі, яку той готував проти наступу абсолютистських сил. Відомо, що цього опору не відбулося: війська під командуванням генерала Лемуша (Lemos) обстріляли містечко (vila) Машику (Machico), без труднощів захопили його й рушили до Фуншала. Після цього губернатором острова призначили капітана 1-го рангу Жозе Марію Монтейру (José Maria Monteiro), який прибув на борту ескадри Мігеля I (D. Miguel).

Генерал-капітан (capitão-general, військовий губернатор Мадейри) Травассуш Валдеш у супроводі Жервіша де Атоугії, португальців, які прибули з Англії, та інших мадейрців знайшов прихисток на борту англійського військового корабля Alligator, що тоді стояв на якорі в нашій пристані. Через кілька днів усі вони відпливли до Англії.

Він залишався там до кінця 1831 року, а потім вирушив на Терсейру (Третій острів, Terceira), щоб долучитися до руху, який зародився на цьому острові й мав на меті визволити Португалію з пазурів абсолютизму. Невдовзі після його прибуття, у березні 1832 року, спорядили експедицію проти Мадейри, покликану звільнити її від мігелістського ярма — влади прихильників абсолютистського короля Мігеля. Проте експедиція під командуванням Луїша Моузінью де Албукеркі (Luís Mousinho de Albuquerque), у якій брав участь Жервіш де Атоугія, не дала жодних результатів. Ліберальні сили навіть не спробували напасти на цей архіпелаг, зважаючи на перевагу ворожих військ, що його обороняли. Лише Моузінью де Албукеркі та офіцери його почту кілька тижнів перебували на Порту-Санту (Свята гавань, Porto Santo), після чого повернулися на острів Терсейра.

У червні 1832 року Жервіша де Атоугію призначили генеральним секретарем провінції Азорські острови. Цю посаду — лугар (lugar, поселення, за рангом між містечком і парафією) — він обіймав недовго, бо палке бажання приєднатися до тих, хто на оборонних рубежах Порту боровся за свободу, спонукало його подати у відставку з цієї почесної посади й з’явитися до Педру IV (D. Pedro IV), запропонувавши свої послуги. Його одразу зарахували до імператорського генерального штабу в званні капітана, згодом перевели до Королівського інженерного корпусу, а потім призначили військовим і цивільним секретарем Порту; на цій посаді він служив із великою відзнакою.

Антоніу Алуїзіу Жервіш де Атоугія, спочатку ад’ютант генерала Валдеша, а згодом генерала Салданьї (Saldanha), узяв участь майже в усіх боях, що відбувалися до завершення громадянської війни. Він вирізнявся відвагою та хоробрістю, особливо в битві при Алмоштері (Almoster), за що був нагороджений трьома ступенями ордена Вежі й Меча (Ordem da Torre e Espada).

Після встановлення конституційного уряду він активно долучився до політики. Викладаючи на своїй кафедрі в Королівській морській академії (Academia Real de Marinha), 1834 року він був обраний депутатом від Мадейри, а 25 липня 1835 року покликаний до королівської ради й до 18 липня того ж року керував справами морського відомства.

1836 року його призначили цивільним губернатором (governador civil) Порту (Porto), а того ж року обрали депутатом від цього міста та Мадейри. Він також представляв свою батьківщину в кортесах (cortes, португальський парламент) у 1837, 1842 і 1851 роках.

Жервіш де Атоугія (Jervis de Atouguia) взяв участь у так званому повстанні маршалів, яке зазнало невдачі, через що він емігрував до Англії. Повернувшись до Португалії 1838 року, він визнав нову конституцію.

1841 року його обрали головою Палати депутатів, а наступного року він увійшов до уряду, очолюваного герцогом де Палмела (duque de Palmela), де керував справами Міністерства морських справ.

Упродовж 1851–1856 років він кілька разів був державним міністром, очолюючи міністерства морських та закордонних справ.

5 січня 1853 року його піднесли до гідності пера, а 15 березня наступного року надали титул віконта де Атоугія.

Жервіш де Атоугія обіймав посаду директора Політехнічної школи (Escola Politécnica), був радником (conselheiro, почесний титул члена королівської ради) Рахункового суду (Tribunal de Contas) і дослужився до чину бригадира інженерних військ. Помер у Лісабоні 17 травня 1861 року.