Хресна хода були Святого хрестового походу

Уже на початку XIX століття у Фуншалі відбувалася ця хресна хода, і, як видається, з великою пишнотою. Отримавши від представника комісара булли (папської булли) офіційного листа з повідомленням про день проведення хресної ходи, палата запрошувала шістьох представників міської верхівки (pessoas da governança, знать, що могла обіймати муніципальні посади) нести жердини балдахіна. На засіданні палати 31 січня 1807 року постановили, «що особи, які без поважної причини не з’являться на хресну ходу були Святого хрестового походу (Bula da Santa Cruzada), будуть покарані відповідно до останніх розпоряджень Його Високості».

Обітна хресна хода 1 травня

У статті «Чума» на с. 77 цього тому ми навели слова Фрутуозу про походження цієї хресної ходи. Вона виходила з кафедрального собору (Sé Catedral) й прямувала до церкви Пресвятої Діви Марії (Igreja de Santa Maria Maior), первісно присвяченої апостолові Якову Алфеєву (São Tiago Menor). Її супроводжували Муніципальна палата (Câmara Municipal) та найвищі посадовці округу (distrito). У цьому храмі відбувалися церемонія передання жезлів і проповідь про чудо, яке святий покровитель міста здійснив 1538 року. Після проголошення Республіки хресна хода 1 травня пройшла давнім маршрутом лише 1918 року; її супроводжували два члени Адміністративної комісії (Comissão Administrativa) Муніципальної палати.

Колись саме палата керувала хресною ходою 1 травня, запрошувала братства й представників влади та платила проповідникові. За звичаєм у церкві святого Якова її кадив один із трьох каноніків, які служили месу. Оскільки 1815 року цю церемонію провів не канонік, а капелан, палата вирішила поскаржитися єпископові, вважаючи таку заміну образою».

5 травня 1829 року палата постановила, щоб ринковий наглядач (juiz almotacé) покарав «відповідно до муніципальних постанов (posturas) атестованих майстрів механічних ремесел, які не прийшли на хресну ходу 1 травня, а також рибалок із братства Пресвятого Тіла Христового (Confraria do Corpo Santo) і відповідної корпорації, котрі не з’явилися; належне покарання слід також накласти на мешканців вулиць, якими проходила хресна хода, якщо вони не підмели перед своїми будинками й не прикрасили вікон».

У новіші часи ми часто бачили, що на хресній ході 1 травня палату представляли лише троє або четверо радників (vereadores), адже в тутешньому краї здавна існував звичай цього дня виїжджати за місто. Ми знали одного голову палати, який запрошував майже все місто долучитися до обітної хресної ходи, бо, за його словами, йшлося «про обітницю наших предків, яку муніципалітет глибоко шанує». Однак сам він ніколи не супроводжував цієї ходи й навіть не завдавав собі клопоту пояснити свою відсутність (1921). За часів абсолютного правління за таку відсутність, імовірно, покарали б штрафом або кількома днями ув’язнення, оскільки її вважали свідченням недостатньої пошани до святого покровителя міста.

У давні часи хресна хода 1 травня, яка, як ми вже сказали, виходила з кафедрального собору, поверталася до нього лише через вісім днів. Протягом октави в церкві апостола Якова Алфеєва відбувалися різні святкування; після руйнівної повені (aluvião) 1803 року цей храм став парафіяльним. Хресна хода відбувається й нині, але проходить лише церковним подвір’ям кафедрального собору, а палата ніяк у ній не бере участі (1921).

Як ми вже зазначали у статті «Святі покровителі» та на с. 37 цього тому, 1942 року Муніципальна палата відродила давні традиції фуншальського сенату (senado, міська рада), взявши участь у різних богослужіннях на честь святого покровителя — апостола Якова Алфеєва. (Див. Обітниця святому Якову.)