Камара, Франсішку Гонсалвіш да

Він був позашлюбним сином третього капітана-донатарія (capitão-donatário) Фуншала Сімана Гонсалвеша да Камари. За відсутності свого племінника, п’ятого донатарія цього острова Сімана Гонсалвеша да Камари, який більшу частину часу жив при дворі, Франсішку Гонсалвіш да Камара керував капітанією. Його ім’я пов’язане зі слабкою обороною та опором французькому нападу на острів 1566 року.

Автор «Туги за рідною землею» (Saudades da Terra) пише про нього в таких похвальних висловах: «Це чоловік надзвичайно вправний у всіх воєнних справах, дуже поміркований, сповнений чеснот і невибагливий. Його виховали в суворості, без тих утіх, які мали його брати, тому він витривалий у труднощах і вельми хоробрий лицар. Це він показав під час вторгнення французів до міста Фуншала, де, служачи генерал-капітаном — як служив і служить тепер — за відсутності свого племінника, а згодом після його смерті, біля входу до фортеці завдав почесної рани французькому капітанові, віконту де Помпадору. Там він виявив відвагу доблесного капітана; за це король надав йому орденське облачення з певною рентою (tença) та звільнив його на вісім років від сплати п’ятини (quintos, податок в одну п’яту з цукру) й десятини з маєтку, значна частина якого лежить у терму (termo, муніципально-судовий округ у складі комарки) Фуншала та виробляє цукор і вино». Учений коментатор Saudades da Terra не поділяє думки Гаспара Фрутуозу, стверджуючи, що Франсішку Гонсалвіш да Камара, «якому було доручено управління островом Мадейра, не лише не напав на загарбників, а й навіть не зумів захистити від них острів: лише біля в’їзду до міста Фуншала й брами фортеці Сан-Лоуренсу відбулися сутичка відчайдушних оборонців і кілька блискучих виявів особистої відваги, які врятували добре ім’я мадейрців...». Той самий коментатор додає, що були «нагороди для легкодухого капітана Франсішку Гонсалвіша да Камари, який у мить небезпеки сховався серед жінок...». Франсішку Гонсалвіш да Камара володів садибою (quinta), що нині зветься Крузиш, і жив там, за словами Фрутуозу, «у великому й розкішному палаці».