Порту-Санту (демографічні аспекти)

Наведені нижче уривки взято з цікавої лекції преподобного падре Едуарду Перейри (Eduardo Pereira), опублікованої у фуншальській газеті «Діаріу ді Нотисіаш» (Новини дня, Diário de Notícias) 22 і 23 липня 1941 року.

“

«Суспільне життя Порту-Санту також становить інтерес, викликає цікавість і заслуговує на вивчення через разючий контраст із життям Мадейри. Народ завжди жив відособлено на острові, у межах своєї етнічної спільноти, звичаїв і традицій.

Це самобутній і своєрідний край у геологічній та демографічній будові архіпелагу. Народ, що безпосередньо походить від двох рас — португальської та арабської, — в усьому виявляє їхній вплив і атавізм.

Він португальський за чітко окресленими й сильними рисами колонізаторів XVI століття; арабський — за атавістичними ознаками виразного мавританства. Перше виявлялося в кастових амбіціях і моральних якостях, друге — у фізичних рисах та особливостях змішаного характеру. Проте за своїм моральним складом цей народ виразніше португальський. Острів і його жителі виявляють таку фізичну й політичну спорідненість із материковою Португалією, що їх легко можна було б назвати радше тамтешніми, ніж тутешніми. Саме виховання цього народу — ще одна самобутня грань, що має неабияке психологічне значення.

Спосіб життя й почування, суспільне поводження, уявлення про гігієну, ввічливість і солідарність, мова, родина, батьківська влада, шлюб, родовитість, мораль, харчування, розваги, музика, система землеробства — усе, геть усе відрізняє населення Порту-Санту від населення Мадейри. Через арабську недовірливість цей народ не віддається й не відкривається нікому при першому знайомстві — ані своїм, ані чужинцям, звідки б вони не прибули. Спершу він знайомиться з людиною, потім придивляється до неї й лише тоді починає цінувати її з португальською щирістю та сердечністю. Його прихильність виникає пізно, але триває довго. Нехай ніхто не намагається його ошукати, бо він першим розпізнає цей обман. Надзвичайно розумний і проникливий, він не дозволяє чужинцям пізнати себе, доки сам не пізнає їх. Водночас він вирізняється чарівливою ввічливістю, якій немає рівних серед нашого населення».