Феррейра де Фрейташ, Жоакім Жозе

Усі біографи Жоакіма Жозе Феррейри де Фрейташа (Joaquim José Ferreira de Freitas) стверджують, що він народився на Мадейрі. Однак усі спроби покійного радника (conselheiro, почесний титул члена королівської ради) Фрейташа і Абреу (Freitas e Abreu) та автора цих рядків з’ясувати, у якій парафії (freguesia) він народився, або встановити будь-які інші обставини його особистого життя, що могли б становити інтерес для його біографії, незмінно залишалися марними. Ми припускаємо, що він покинув цей острів ще замолоду, можливо, щоб здобути освіту, якої в тодішніх місцевих умовах не міг отримати у Фуншалі. Ми також підозрюємо, що він більше не повертався на рідну землю, що легко пояснити його сповненим пригод життям у різних країнах Європи.

В історії політичних потрясінь, які пережила наша країна в бурхливий період 1820–1834 років, Феррейра де Фрейташ залишився відомим під ім’ям Падре Амару (Padre Amaro), хоча священником не був. Так його називали через видане ним у Лондоні періодичне видання з цією дивною назвою, яке здобуло європейську славу й на сторінках якого особливо яскраво виявився його великий письменницький хист.

Неспокійний духом і схильний до пригод, він мандрував усією Європою: то воював в арміях Наполеона, то ставав довіреною особою Жозефа Бонапарта (José Bonaparte); тут був торговцем і промисловцем, там — постачальником продовольства для військ; сьогодні керував читальнею в Парижі, а завтра вже був видатним і палким журналістом та памфлетистом, який у Лондоні надав такі визначні послуги справі португальської свободи.

Усі визнають, що Феррейра де Фрейташ залишив би по собі велике ім’я в літературній історії нашої країни, якби його життя минало спокійно й безтурботно в тиші кабінету, серед роздумів і студій. Натомість він прожив надзвичайно бурхливе життя, сповнене боротьби й пристрастей, ненависті та відчаю, зазнав як щасливих поворотів долі, так і тяжких випробувань злиднями. Цьому великою мірою сприяли разючі непослідовність і суперечливість його натури, яка, на жаль, не завжди керувалася нормами найсуворішої доброчесності чи найбезстороннішими засадами Справедливості.

Тим часом, окрім своєї широкої та блискучої журналістської діяльності, він написав кілька книжок — незаперечних свідчень його надзвичайного таланту й рідкісного письменницького хисту. 1822 року в Лондоні він опублікував «Записку про змову Гоміша Фрейрі» (Memória sobre a conspiração de Gomes Freire), у якій намагався виправдати маршала Бересфорда, якого звинувачували у відповідальності за смерть португальського генерала. Кажуть, що за цю працю Феррейра де Фрейташ отримав 300 фунтів — на той час значну суму. Невдовзі він опублікував «Погляд на політичний стан Бразилії» (Coup d'oeil sur l'état politique du Brésil). Видатний французький письменник Афонсу де Бошан заперечив його твердження у праці «Історія Бразилії» (Historia do Brasil), але Феррейра де Фрейташ відповів із такою відвагою та навів стільки аргументів, що заслужив похвалу самого опонента. Він узявся за видання масштабнішої праці під назвою «Історична, політична й дипломатична бібліотека португальської нації» (Bibliotheca Histórica, Política e Diplomatica da Nação Portuguesa), з якої вийшов лише перший том — у Лондоні 1830 року. Нападаючи на видатного правознавця Феррейру Боржіша, він написав брошуру «Випровадження флюгера, або Голова свіжої тріски» (O Bota-Fora do catavento ou a cabeça de bacalhau fresco), яку приписували Алмейді Гаррету; вміщені в ній прозові й віршовані твори не осоромили б автора «Фрея Луїша де Соузи» (Fr. Luiz de Sousa). Він написав низку праць португальською, французькою та англійською мовами, покликаних передусім сприяти незалежності Бразилії, а згодом — установленню конституційного правління в Португалії.

Майже до самої смерті він невтомно працював журналістом і памфлетистом. Помер у Лондоні 20 липня 1831 року, маючи трохи більше ніж 50 років. Витрати на його похорон оплатив заможний уродженець Мадейри, його земляк і друг, 1-й граф де Карвальял, який тоді перебував у вигнанні в цій столиці.