Вальядолід, падре Франсішку

Попри будь-які протилежні твердження, правда полягає в тому, що Мадейра не була батьківщиною людей, чиє уславлене ім’я ввійшло б у нашій країні до анналів музичного мистецтва. Лише падре Франсішку Вальядолід здобув свого часу велику славу. Про нього з великою пошаною згадує Дієгу Барбоза Машаду (Barbosa Machado) у «Лузітанській бібліотеці» (Bibliotheca Lusitana), а Жоакін де Вашконселуш (Joaquim de Vasconcelos) — у своїй праці «Португальські музиканти» (Os Músicos Portugueses). Імовірно, про нього писав і Ернешту Вієйра (Ernesto Vieira) у «Словнику португальських музикантів» (Dicionário dos Músicos Portugueses), але тепер ми не можемо цього перевірити.

Ми вже бачили, що його походження з цього острова ставили під сумнів, можливо, через незвичне прізвище, яким він користувався. Однак він багато років жив у Лісабоні, у парафії (freguesia) Сантуш-у-Велью (Santos-o-Velho), і там помер, а у відповідному записі про смерть зазначено, що він був уродженцем Мадейри. Тому слід гадати, що священик, який склав цей запис, знав місце народження свого колеги, котрий багато років мешкав у межах його парафії.

Вважають, що Вальядолід народився 1640 року. Він помер у парафії Сантуш 17 липня 1700 року й похований у відповідній парафіяльній церкві. Жоакін де Вашконселуш пише, що у Фуншалі композиції його навчав канонік Мануел Фернандіш (Manuel Fernandes), а в Лісабоні контрапункту — видатний музикант Жуан Алвіш Фрову (João Alves Frovo). Він присвятив себе духовній музиці й залишив багато композицій, перелічених Вашконселушем, які свого часу вважали творами великої мистецької цінності. Коли смерть застала його, він працював над твором «Таємниці музики, як практичної, так і теоретичної» (Mistérios da música, assim pratica como especulativa). Він мав багату музичну бібліотеку, яка, схоже, цілковито втрачена.

Він був світським священником (не членом чернечого ордену) і багато років викладав музику в архієпископській семінарії Лісабона.