Хресна хода Тріумфу

У цій хресній ході несли дев’ять процесійних нош (andores): на вісьмох були образи Господа — Господь у Гетсиманському саду, Господь Терпіння, Господь біля колони, Господь на Холодному камені, Господь із Зеленою тростиною, Господь стацій Страстей, Господь на хресті та Господь у гробі, — а на дев’ятих образ Богородиці; кожен із цих образів мав своє братство. Попереду процесії несли хоругву, за нею — покаянний хрест; далі двома колонами йшли члени однойменного братства, а посередині — по двоє жінки-покутниці. Перед процесійними ношами несли хрест Третього ордену Богоматері гори Кармель, а за останніми ношами йшло братство цього ж ордену; пріор (титул парафіяльного священника) ніс належні орденові скапулярії. Наприкінці процесії йшов прелат у каппі магна (довгій церемоніальній мантії зі шлейфом), яку підтримували п’ятеро семінаристів.

На всіх процесійних ношах стояли кипариси: на одних — шість, на інших — чотири. Їх зазвичай прикрашали жовтцями, анемонами та іншими квітами, а ноші з образом Господа в Гетсиманському саду — також оливковими гілками.

Братські накидки були фіолетовими, за винятком накидок братства Богоматері, які були синьо-білими, та братства Третього ордену, які були коричнево-білими. За давніх часів брати, що склали обітниці, носили коричневий габіт, скапулярій і білий плащ.

Хресну ходу Тріумфу називали також ходою Карму, оскільки вона виходила із церкви Пресвятої Діви Марії з гори Кармель (Igreja do Carmo). Її перестали проводити за кілька років до проголошення Республіки.