Притулок для літніх людей

Його заснували в серпні 1900 року завдяки зусиллям покійних єпархіального єпископа дона Мануела Агоштінью Баррету (D. Manuel Agostinho Barreto) і падре Антоніу Жозе де Маседу (António José de Macedo). Спочатку притулок містився в будинку на узвозі Сокорру (узвіз Матері Божої Помочі, Calçada do Socorro), але оскільки ця будівля не могла вмістити понад сорок літніх людей, його перевели до великого будинку на вулиці Орташ (вулиця Городів, Rua das Hortas), де він перебуває й досі.

Спочатку Притулок для літніх людей давав прихисток двадцяти п’ятьом біднякам, але 1910 року в ньому мешкало сімдесят п’ять підопічних: двадцять п’ять чоловіків і п’ятдесят жінок. Усю роботу в закладі виконували шість черниць — дві португалки й чотири іноземки, яким допомагали дужчі підопічні.

Після проголошення Республіки було наказано вислати Малих сестер бідних (Irmãzinhas dos Pobres), тому Генеральна рада округу (Junta Geral) вирішила взяти на себе утримання Притулку. Тепер роботу в ньому виконують службовці, яким платить ця установа.

Усі меблі, що 1910 року перебували в будинку Притулку, продали на публічних торгах. Частину з них придбала Генеральна рада, яка надалі використовувала їх за колишнім призначенням.