Сан-Жуан-ді-Латран (каплиця)

Цю каплицю, яка близько двадцяти років тому (1921) була повністю знесена, а задовго до того вже лежала в суцільних руїнах, було розташовано в місцевості (sítio), якій вона сама дала назву. Її звеліли збудувати Нуну Фернандіш Кардозу (Nuno Fernandes Cardoso) та його дружина Леонор Діаш (Leonor Dias). Заповітом, складеним 1511 року, вони заснували майорат (morgadio) Сан-Жуан-ді-Латран (Латеранська базиліка, São João de Latrão), названий на честь каплиці, що стала його осідком. Згадуючи цей заповіт, коментатор «Туги за рідною землею» (Saudades da Terra) пише: «Цей заповіт, копію якого ми маємо, є взірцем свого жанру завдяки здоровій чесності, щирості віри й доброчесній гідності, що надихали його укладача. Моральне та історичне обґрунтування майоратів знаходить у цьому шанованому документі надзвичайно почесне підтвердження — пам’ятний стовп (padrão). У ньому представлено чистий тип майоратних фундацій (instituições vinculares). Очевидно, що наш час не може їх прийняти. Проте справедливий і освічений історик судить за іншою, тоншою й вищою міркою, ніж просте зіставлення минулого із сучасністю».

Останнім представником цього майоратного дому (casa vinculada) був Нуну Фернандіш Кардозу і Вашконселуш (Nuno Fernandes Cardoso e Vasconcelos), дід Луїша Кардозу де Каштру і Абреу (Luís Cardoso de Castro e Abreu), нинішнього вчителя парафії (freguesia) Гаула (Gaula) (1921).