Вакцинація

Схоже, перші досліди з вакцинації проти віспи на Мадейрі провів придворний лікар доктор Домер (Domaire). Після нього цим займався доктор Адамс (Adams), якого ми вже згадували на сторінці 16 першого тому цього «Елусідаріу». У проханні, яке губернатор задовольнив і яке подали Муніципальній палаті (Câmara Municipal) на засіданні 27 жовтня 1802 року, доктор Адамс просив, щоб «кожні вісім днів до нього присилали чотирьох підкидьків для випробування на них вакцини проти віспи». У звіті, написаному англійською мовою, але перекладеному майором-перекладачем Франсішку Мануелом Патроні (Francisco Manuel Patrone), той самий лікар виклав результати проведених дослідів.

Після доктора Адамса вакцинацію проводив мадейрський лікар доктор Антоніу Каетану де Фрейташ (António Caetano de Freitas), який також виклав свої спостереження у двох звітах — одному, написаному 1804 року, й другому, датованому 1807 роком.

1815 року палата відповідно до міністерського розпорядження (portaria) губернатора постановила щомісяця проводити вакцинацію підкидьків силами головного лікаря (físico-mor). На засіданні 7 червня 1823 року ця сама корпорація ухвалила через оголошення запросити батьків приводити дітей на вакцинацію до лікарні, де діяв «безплатний заклад для цієї мети, створений торік стараннями палати за погодженням із головними санітарними інспекторами та головою цієї лікарні».

Отже, схоже, що вакцинація почала набувати загального поширення на Мадейрі лише від 1822 або 1823 року. Водночас відомо, що підкидьків вакцинували й раніше, а 1804 року, коли багато людей іще сумнівалися в користі щеплень, губернатор Секейра Фрейрі (Sequeira Freire) вже радив їх усім як єдиний дієвий засіб уникнути зараження та поширення віспи.