Покинуті / Enjeitados

У 1583 році адміністрування покинутих дітей було покладено на єпископа, але королівським указом 1685 року це адміністрування було передано генерал-губернатору. З 1693 року нагляд за підкинутими дітьми здійснює мерія, хоча протягом багатьох років оплата годувальниць здійснювалась скарбником, який щорічно обирався Двадцятьма чотирма, і для цієї мети та утримання прокажених стягував третину доходів від податку на вино. 7 травня 1761 року мерія Фуншала вирішила звернутися до уряду з запитом, чи має вона й надалі дозволяти згаданому скарбнику стягувати третину податку, оскільки збір муніципальних доходів належить до компетенції міського скарбника. Королівським указом 1752 року годувальницям підкинутих дітей на цих островах були надані ті ж привілеї, що й годувальницям у Лісабоні. Зі стародавніх документів видно, що в 1811 році мерія Фуншала боролася з нестачею коштів для утримання підкинутих дітей, а ще в третій чверті XIX століття годувальниці своєчасно не отримували зарплату, що змусило багатьох з них продати свої рахунки за безцінь певним спекулянтам, які на цій угоді заробили значні суми.